8 листопада 2018 року студенти та викладачі кафедри психології та соціальної роботи, а саме: група СР-21 разом із куратором Біскупом Віталієм Степановичем та заступником завідувача кафедри Гірняком Андрієм Несторовичем, відвідали Збаразьку виправну колонію №63. Перш ніж ми потрапили на територію колонії, нам довелось пройти КПП, де в нас перевіряли документи та вилучали мобільні пристрої задля конфіденційності інформації та дотримання певних правил і норм встановлених в таких місцях. Біля пропускного пункту, студенти оглянули кімнату, в якій проводяться побачення для ув’язнених(вони можливі 2-і години 1 раз в місяць, а також 1 раз в 2 місяці на три доби). Потім, ми мали змогу оглянути територію та все, що знаходиться там, а саме: підприємство збаразької колонії, де ув‘язнені жінки шиють спецодяг, виготовляють іграшки для ялинок, а також деякі запчастини до автомобілів Porsche, зазвичай їх робота оплачується, проте закон зобов’язує їх до двох годин безкоштовних виправних робіт; туберкульозна лікарня (міжрегіональна), в якій хороші умови для людей та сучасне обладнання для діагностики і лікування хворих; адміністративне відділення, де ув’язнені мають змогу зателефонувати своїм рідним (15 хв. кожного дня на будь-який оператор), кабінет психолога, в якому зберігається уся інформація про людину та можна отримати консультацію кваліфікованого психолога, у відділенні знаходяться класи в яких можна навчатись та готуватись до ЗНО, оскільки там перебувають особи від 18 років включно; у відділенні карантину(тобто адаптації протягом 14-ти днів) діагностики та розподілу є декілька кімнат, кухня та все необхідне для перебування там; клуб у якому жінки-ув’язнені можуть виставити свої роботи з бісеру та інших хобі, якими вони займаються у вільний час; їдальня, капличка (яка була побудована 8 листопада 11 років тому на свято Дмитра); карцер (де в’язнів можуть утримування до 10 днів, в цілях виправлення поведінки); лазня, де вони мають змогу побувати 1 раз на тиждень; пральня; крамниця, де привозять усі необхідні продукти (ув’язнені мають особові рахунки, які можуть використовувати при розрахунку в крамничці); також ми мали змогу побачити відділ ресоціалізації (житло для засуджених). Насправді умови є досить хороші, жінки, які перебувають там доволі оптимістично налаштовані, планують після звільнення стати щасливими, адже гасло на одному із відділів «Я буду жити по-новому! Я буду щасливою!» закликає їх до цього.
Після усього побаченого залишились дуже не однозначні враження, бо кожен з нас розуміє, що покалічені долі цих людей назавжди залишать своє тавро у їхньому житті та спостерігаючи за ув’язненими, починаєш вірити, що в майбутньому кожен із них стане іншою та по-справжньому щасливою людиною!

Коментар від Кондришин Христі і Виноградової Тані (ПС-31)
Сьогодні 8 листопада 2018 року ми мали можливість відвідати Збаразьку виправну колонію #63. Ми вражені хорошим ставленням працівників колонії до людей, які відбувають покарання, та умовами проживання ув’язнених. Проте, ми не можемо не відзначити те, що ми бачили лише малу частину того, що відбувається за воротами колонії. За час обходу території із двухсот ув’язнених ми побачили близько ста і можемо лише здогадуватись де ще половина. Та враховуючи те, що колонія є виправною важливим є той факт, що там застосовують методи трудотерапії(робота на швейних цехах ітд). При тому ув’язнені ще й заробляють віртуальні гроші, якими можуть розрахуватись у магазині, що знаходиться на території. Але давайте не забувати про сурові реалії колоніального життя, а саме карцер – підвальне приміщення, де відбувають покарання порушники дисципліни. В загальному, ми побачили, що навіть у місцях позбавлення волі можна далі продовжувати навчання, роботу, саморозвиток, та найголовніше –залишатись людьми!

КОМЕНТАР ВІД ХОМИ ОЛЬГИ (ПС-31)
Сьогодні 8 листопада 2018 року ми із студентами (ПС-31,СР-22),побували у Збаразькій виправній колонії №63.Екскурсія була дуже цікавою. Нам показали підприємство ,на якому працюють ув`язнені жінки. Ми побачили швейні цехи,цехи по виготовленню новорічних прикрас. Дальше наша екскурсія рухалася по ознайомленню їх гуртожитками,в якому проживають жінки. Нам показали складські приміщення,в яких знаходяться їхні власні продукти харчування. На території виправного закладу є діюча амбулаторія,капличка,пральна,лазня. Також ми побували у їдальні,в якій випікають хліб власного приготування,ми куштували,нам сподобалося. Також нас ознайомили із карцером,в якому утримують порушників дисципліни. На території все чисто,акуратно,емоційний стан задовільний.

Коментар від Коцмири Тані (ПС-31)
Поїздка в жіночу колонію.
Перш за все я їхавши туди мала своє бачення про цей виправний заклад вийшовши з відти в мене воно кардинально змінилось. Там відбувають свій срок жінки віком від 18-років, які в перше скоїли злочин або вдруге і більше. Коли ми зайшли на територію колонії, мені було страшно, але побачивши тих жінок , зрозуміла що вони такі , як і звичайні лишень з своїми труднощами. На території є виробничі цехи в яких кожна може себе реалізувати, наприклад: шити спец одяг чи робити новорічні іграшки або деталі до машин. За це їм платять гроші, які вони можу потратити в магазині, який знаходиться на території. Проживають в гуртожитках . Жінки можуть проходити навчання і здавати ЗНО. Також в них є лікарня, пральня, лазня, їдальня, клуб і бібліотека але це все строго надглядається людьми, які там працюють. Екскурсія була дуже цікавою і пізнавально. Однак знаю точно, що вийшовши з цього закладу в мене змінилось бачення на рахунок колонії і жінок які там відбувають термін покарання.